pustomytnyk | (no subject)

"Можливо, когось дратуватиме невизначеність, приблизність або, якщо хочете, то і "ненауковість" побудови такої семантичної розгортки слова чи якоїсь її складової. Що ж, певну рацію вони матимуть. Але зауважте — рацію. Власне ця рація і не дає нам можливости вступити у герменевтичний круг мови. Не дає нам відштовхнутися від себе і ввійти у сфери власне з раціональністю порубіжні. Вона ж не дає права на плюралізм, необов’язковість чи неповноту. А може, і свободу. Зрештою, усе це випливає з певного розуміння самої науки. Ми ж працюємо з дуже багатозначним матеріалом. Будь-яке зведення його до якоїсь одно- чи кількохзначности, без сумніву, веде до збіднення, до втрат, якщо не до відмирання самого слова. Однозначність тут недопустима. Найповніше і найкраще розкриває всю повню слова, напевно, поезія. Та нам залишається лише семантична розгортка, яка, зрештою, теж дещо від поезії, як її бідна родичка, має.

...
А отже, розгортка змісту укр. біля набуде такого вигляду: милостиве, довжене мені тривання істинного, якого я вартий, тобто бачу, оберігаю і ціную, як мені необхідне, вартісне, і якому слугуючи, будучи йому вірним, вірю, довіряюсь, убезпечуючи у цьому оберіганні самого себе."