pustomytnyk | (no subject)

два тижні тому був проїздом у Києві, і він був огидний. Мабуть я накрутив собі, але він здався мені таким галасливим і експресивним порівняно зі Львовом, що я досі відчуваю себе привидом без цільності-волі.

Собаки Табака – Абсолютное „Нет“ (Роберт Остролуцкий?)

Помирати на очах иншого я... чи не значить це,
що в кожний момент життя я бачу себе яко вже доконаний факт?
Що досіль живу лиш тим, що розглядаю своє минуле
Що я і є минуле з надією на майбутнє
Майбутнє, що має можливість споглядати, як згоряє невидима нитка мого життя
Лишаючи за собою попіл спогадів
Попіл, який і є мертвим Я

Знову безцільно намагаюся мислити
Подумки натикаюся на бога, на диявола
Які, змішавшись, мені являють архетип катастрофи
Невіохемічної астральної реакції, при якій не вціліє ніщо:
Ні земля, ні сонце, ні всесвіт,
ні простір, ні час, ні підпростір,
ні паралельні, ні гадані, ні навіть здогадані світи
Абсолютна пустота. Ні, навіть не вакуум, а вакуума відсутність
Ні, навіть відсутність пустоти
Чи пак - абсолютне НІ