(no subject)
Jun. 5th, 2016 10:07 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pustomytnykтреба повторювати собі як мантру — світ живе своїм життям, світ не чекає на тебе...
коли був малий, а весь світ міг вміститися в речах однісінької кімнаті, усе, що було мені нечуване, не від світу цього, віддавало солодкою надією відкрити щось незбагненно самодостатнє, порівняно з чим всі турботи здавалися б пустими, а всі важливості втратили б владу наді мною. Потім я виріс і побачив, що ці світи порівняно з реальністю були наївними, і опинився в пастці, адже всі шляхи втечі виявилися нікудишніми.
не забуваймо про це відчуття, що можна вийти на новий рівень сприйняття. „Крок за кроком“ розширюємо уявлення і межі один одного.
---
бувають такі доречні збіги (мовби доля/бог/рептилоїди подають знак), що хочеться блювати, бо й так все просреш.
коли був малий, а весь світ міг вміститися в речах однісінької кімнаті, усе, що було мені нечуване, не від світу цього, віддавало солодкою надією відкрити щось незбагненно самодостатнє, порівняно з чим всі турботи здавалися б пустими, а всі важливості втратили б владу наді мною. Потім я виріс і побачив, що ці світи порівняно з реальністю були наївними, і опинився в пастці, адже всі шляхи втечі виявилися нікудишніми.
не забуваймо про це відчуття, що можна вийти на новий рівень сприйняття. „Крок за кроком“ розширюємо уявлення і межі один одного.
---
бувають такі доречні збіги (мовби доля/бог/рептилоїди подають знак), що хочеться блювати, бо й так все просреш.
