(no subject)
Jun. 10th, 2015 03:01 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pustomytnykїздив на КомікКон з Віталиком. Жаль, йому косплей був не цікавий, тому з косплеєрів я тільки з Мадокою сфоткався (чарівною у всіх сенсах)).
Гадаю, було дуже цікаво дітям, анімешникам і власне любителям коміксів.
У перший день, щоб не чекати поки під сонцем розсмокчеться довгенька черга, сів у тіні через вулицю. Там зустрів знайомого вікіпедиста. З’ясувалося, що він звільнився з роботи, і влаштувався працювати в одній волонтерській організації. Було цікаво й боляче слухати про глобальну проблему з Донбасом. Неймовірна людина.
власне, потім був також на вікізустрічі, і спілкування з вікіпедистами було найцікавіше.
різноманіття людей мене, як завжди, спантеличило.
===
=витяжка з розмов=
важко пояснити, у яких випадках мені хочеться лагідно вкусити людину: коли тебе хтось дратує, але ти до нього настільки прихильний, що не хочеш проявляти найменших ознак агресії, тому хочеться закрити цю людину під скляним ковпаком, підняти руки й станцювати танець шалу.
колись в дитинстві я сидів і бавився на килимку, щось у моїй голові спрацювало дивно, кілька секунд все виглядало наче крізь помаранчеве скло, а з голови зникли всі думки. Одна з перших думок виглядала приблизно так: „гм, треба про щось подумати. Для початку можна згадати, як мене звати. Наче пам’ятаю, значить, все добре“.
у випадках дежав’ю я намагався подумки повторювати: „м’ясоїдні черв’яки, м’ясоїдні черв’яки“ (щоб звести до мінімуму можливість, що таке колись було), але, здається, це ніколи не помагало.
яке добро я можу принести у світ? Що я можу? Всиновити трійко дітей? Помститися за когось? Чи це ті питання, на які я сам повинен собі відповісти?
ще жахливо, що ніколи не знаєш, чи ті екстремуми ірраціональности, в яких перебуваєш, це справді безглуздя чи може щось необхідне на шляху до чогось кращого
іноді люди напиваються, бо їхнє супер-еґо вимагає похмільного страждання.
коли мені робили оту операцію над зубом, і лікар з натиском вишпортував мені щось зі щелепи, було дивне розуміння, що твоє тіло, наче автомобіль. Може в будь-який момент вийти з ладу якась деталь, і вона не є нерозривно зв’язана з відчуттями. Тобто можна відрізати частину тебе, і ось частина твого тіла лежатиме обіч тебе, ніби й не мала ніякого стосунку до тебе. І хтось же все життя має жити, наприклад, з лінзами для очей, пластмасовими насадками замість рук, чи якоюсь штукенцією, яка замінить тобі серце; щогодини приймати якісь ліки, від яких залежить життя.
нехай солдата смертельно поранили. Він знає, що через хвилину стече кров’ю, і ніхто йому не поможе, але він ще має час попередити побратимів про небезпеку. Власне, для нього в цьому немає нічого раціонального — йому не буде з цього ніякої користи. Чи в цьому полягає альтруїзм — видресирувати всіх так, щоб у системі цінностей замінити себе иншими?
нікому ніколи на думку не спаде безглузда ідея переживати по-справжньому через уявні проблеми — наприклад, кінодрами чи щось, що потенційно може існувати в паралельних світах. Але для мене людина, яка живе десь у Австралії, є не дуже реальнішою, як якась вигадана — ми однаково не можемо впливати на реальність один одного.
це все, що я хотів сказати.
писати знак долара перед числом це якийсь тупняк
Гадаю, було дуже цікаво дітям, анімешникам і власне любителям коміксів.
У перший день, щоб не чекати поки під сонцем розсмокчеться довгенька черга, сів у тіні через вулицю. Там зустрів знайомого вікіпедиста. З’ясувалося, що він звільнився з роботи, і влаштувався працювати в одній волонтерській організації. Було цікаво й боляче слухати про глобальну проблему з Донбасом. Неймовірна людина.
власне, потім був також на вікізустрічі, і спілкування з вікіпедистами було найцікавіше.
різноманіття людей мене, як завжди, спантеличило.
===
=витяжка з розмов=
важко пояснити, у яких випадках мені хочеться лагідно вкусити людину: коли тебе хтось дратує, але ти до нього настільки прихильний, що не хочеш проявляти найменших ознак агресії, тому хочеться закрити цю людину під скляним ковпаком, підняти руки й станцювати танець шалу.
колись в дитинстві я сидів і бавився на килимку, щось у моїй голові спрацювало дивно, кілька секунд все виглядало наче крізь помаранчеве скло, а з голови зникли всі думки. Одна з перших думок виглядала приблизно так: „гм, треба про щось подумати. Для початку можна згадати, як мене звати. Наче пам’ятаю, значить, все добре“.
у випадках дежав’ю я намагався подумки повторювати: „м’ясоїдні черв’яки, м’ясоїдні черв’яки“ (щоб звести до мінімуму можливість, що таке колись було), але, здається, це ніколи не помагало.
яке добро я можу принести у світ? Що я можу? Всиновити трійко дітей? Помститися за когось? Чи це ті питання, на які я сам повинен собі відповісти?
ще жахливо, що ніколи не знаєш, чи ті екстремуми ірраціональности, в яких перебуваєш, це справді безглуздя чи може щось необхідне на шляху до чогось кращого
іноді люди напиваються, бо їхнє супер-еґо вимагає похмільного страждання.
коли мені робили оту операцію над зубом, і лікар з натиском вишпортував мені щось зі щелепи, було дивне розуміння, що твоє тіло, наче автомобіль. Може в будь-який момент вийти з ладу якась деталь, і вона не є нерозривно зв’язана з відчуттями. Тобто можна відрізати частину тебе, і ось частина твого тіла лежатиме обіч тебе, ніби й не мала ніякого стосунку до тебе. І хтось же все життя має жити, наприклад, з лінзами для очей, пластмасовими насадками замість рук, чи якоюсь штукенцією, яка замінить тобі серце; щогодини приймати якісь ліки, від яких залежить життя.
нехай солдата смертельно поранили. Він знає, що через хвилину стече кров’ю, і ніхто йому не поможе, але він ще має час попередити побратимів про небезпеку. Власне, для нього в цьому немає нічого раціонального — йому не буде з цього ніякої користи. Чи в цьому полягає альтруїзм — видресирувати всіх так, щоб у системі цінностей замінити себе иншими?
нікому ніколи на думку не спаде безглузда ідея переживати по-справжньому через уявні проблеми — наприклад, кінодрами чи щось, що потенційно може існувати в паралельних світах. Але для мене людина, яка живе десь у Австралії, є не дуже реальнішою, як якась вигадана — ми однаково не можемо впливати на реальність один одного.
це все, що я хотів сказати.
писати знак долара перед числом це якийсь тупняк
