Feb. 25th, 2016

pustomytnyk: (Default)
щось вітри віють до того, що через кілька місяців працюватиму біля Ашану. Це, на секунду, формально вже пустомитівський район. А я мешкаю біля центру. У мене, очевидно, 4 варіянти:
* змирится (може це не буде так вже й жахливо? еге ж, ангст-друзята?)
* купити вживану автівку (і ї*атися з нею до скону)
* переселитися ближче (в принципі, я й так рідко коли сходжу з маршруту квартира-робота).
* поміняти роботу (будьмо відверті — міняти перевірених колег це стрес)

----
почав вчити на Курсері якийсь курс про машинне навчання (та, я настільки тупий, що не можу навчитися самостійно). Хай пробачить мені Петро Ярославович — заледве згадую, що таке похідна і куди її пхати. Коли вибираєш відповіді в тестах, Курсера пропонує ідентифікуватися — за патерном набирання тексту і фоткою з веб-камери. А я камери не маю, тому для експерименту спробував замінити її телефоном (щоб обзорник бачив у ньому саме веб-камеру). Як не дивно, це простіше зробити використовуючи вай-фай, ніж USB.

ще на Апворку пройшов кілька тестів — по Rails відмінно, по jquery і англійській терпимо, а по css не пройшов (чесно, дуже вже там багато магії, невідомої простим смертним).

...і купив собі підручники з французької мови. Це все-таки моє дитинство — мультики з французьким дубляжем на задньому плані. Треба якось знайти час.
----

були на тижні виграли якийсь pub quiz, і Толік поставив нам гру в ескейп-кімнаті. Ну, було цікаво, але ми дійшли висновку, що своїх грошей не вартує. Не знаю, не знаю.
----
(насамперед до erotomankatia, на чию честь має бути названа ця дійсність. І до решти, хто мене рятує.)

друзята-янголята, скажу чесно — я отримую задоволення від будь-яких ваших переживань. У тому числі, крім щасливих, ще й від ваших сумних. Не тому, що я зловтішний садист, а тому, що вірю, що так ви набуваєте чогось, що мені важливе. Це егоїстично, а я ще просто не здав собі в тому справи повністю.

є речі, які можна не коментувати — і емоційна ентропія у світі від того не зміниться. Наприклад, я міг не коментувати твій допис і нічого по суті не змінилося б. Пройшло б трохи часу, ти б забула про цю турботу, закохана в життя і ясні кольори; наш стан можна розкласти на гармоніки: день і ніч, піднесення і падіння, пори року, розгубленість і умиротворення; в сумі вони й складають наші циклічні стани.

але в доцільність речей треба вірити, а я далеко не той, хто тримає міць і вірить у свій Золотий шлях, тому єдине, що втримує від спокуси зійти на манівці це те, що є також речі, якими елементарно боюся ділитися. По-перше, я вам не довіряю і просто боюся, щоб мене не сприйняли за дурня (маєте якийсь мій зручний образ от і добре), а, по-друге, я не хочу збурювати ваші знання і уявлення (щоб усе було, як є).

може це і правильно — якщо у вашій складанці нема таких пазлів, то це лише спантеличить. Але це частинки моєї складанки. На яку, теоретично, маю повне право (зрештою, це інтернет, серед иншого тут процвітають дивні мистецтва, нічим не гірші за решту в пізнанні світу).

а „бог“ — лише альтернативна назва для наших переживань.

Profile

pustomytnyk: (Default)
pustomytnyk

November 2016

S M T W T F S
  12345
6 789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 23rd, 2017 10:02 pm
Powered by Dreamwidth Studios